Автор: Kavuntur
Создан: 02.05.2014
Опубликован: 09.05.2014
(отредактирован: 09.05.2014)
Компаньоны: Україна
Описание окружающей местности
Часто первое впечатление о городе так или иначе связано с вокзалом. В Черновцах история железной дороги берет свое начало в годы, когда западно-украинские земли находились в составе Австро-Венгерской империи.
26 февраля 1861 г. после провозглашения Буковины автономным коронованным краем (герцогством) Черновцы становятся его столицей. Город просто был обязан иметь надежное сообщение с имперской столицей. За очень короткий срок - два года - была проложена железнодорожная ветка "Львов - Черновцы" (через ) протяженностью 267 км. Работы под руководством англичанина Томаса Брессея, который до этого работал на железных дорогах Австралии и Канады, велись активными темпами, в две смены, и в сложнейших условиях - болотистая местность, горы и леса.
Первых пассажиров поезда "Львов-Черновцы" в краевой столице встречали 1 сентября 1866 года. Эта поездка длилась 12 часов, цуг (нем. Zug - поезд) в пути сделал девять остановок, везде его приветствовали толпы народа.
Первые годы своего существования черновицкий вокзал, который располагался на нынешней улице Никитина (бывшая Старовокзальная) и представлял собой обычную деревянную постройку без лишней архитетуктурной роскоши, был своеобразным атракционом для жителей города, с обязательным оркестром, который одноименной мелодией провожал отъезжающий в 7:40 поезд.
Благодаря своему выгодному географическому положению в последующие года железная дорога из Черновцов была продлена в двух направлениях: румынском - через Сучаву на Ясы (открытие движения - 1869 г.), и российском - через Новоселицу на Винницу и Кишинев (открытие движения - июль 1884 г.). Черновцы становятся важнейшим транспортным узлом, здесь создается общество "Буковинские местные железные дороги".
Железная магистраль дала мощный импульс развитию города, росту его населения и территории. В низинной части возникает промышленная зона, где были построены паровая мельница, пивные заводы, дерево-обрабатывающий завод, зерновая биржа, а в Жучце - сахарный завод. Нужен был новый, более просторный вокзал, который бы полностью соответствовал статусу краевой столицы.
16 сентября 1906 года на участке, где ручей Клокучка болотами разливается на своем пути к Пруту, торжественно закладывают фундамент будущего архитектурного шедевра. В основу сооружения были положены мощные бетонные сваи. Три года шло строительство. По одной из версий автором проекта вокзала был Юлиан Захаревич, другие источники указывают, что это был Отто Вагнер. Здание было построено в стиле венского модерна, и напоминало черновицкий театр, построенный венскими архитекторами Фельнером и Гельмером в 1905 году.
Открытие нового железнодорожного вокзала состоялось 30 ноября 1909 года. Композиция двухэтажного здания симметрична, представляет собой вытянутый прямоугольник, его зеленый купол высотой 20 метров видно издалека. На фронтоне - богиня Ирида, которая по древнегреческой мифологии известна как богиня-вестница. Она приветливо махает рукой приезжим: мол, гостей у нас тут любят, недаром на гербе Черновцов - открытые городские ворота. С обоих сторон богиню окружают четыре ангела: одна пара держит в руках цветы, двое других изображены со стрелами. Внутренний интерьер вокзала украшают растительные фрагменты, маскароны, стилизированные крылья, кацедуи и колеса, выполненные в стиле модерн.
Во время Первой мировой войны, когда Черновцы попали в центр боевых действий, железнодорожный вокзал был значительно разрушен. Его восстанавливали на протяжении двух лет и окончательно завершили работы в 1920 году. Следующие восстановительные работы проводили уже в 1945 году, они длились недолго, потому что во Вторую мировую войну здание не получило особых повреждений.
Современный адрес вокзала - ул. Гагарина, 38. В 1999 году здесь были проведены реставрационные работы. Сегодня вокзал входит в структуру Львовской железной дороги и обслуживает несколько транзитных и прямых направлений. Вослед каждому пассажирскому поезду, который отправляется с Черновицкого вокзала, звучит аудиозапись одной из популярных буковинских мелодий, прощаясь таким образом с дорогими гостями и желая им счастливой дороги!
Перевод с украинского, источники указаны ниже.
Опис навколишньої місцевості Найчастіше перше враження про місто так чи інакше пов'язане з вокзалом. У Чернівцях історія залізниці бере свій початок в роки, коли західноукраїнські землі перебували у складі Австро-Угорської імперії.
26 лютого 1861 після проголошення Буковини автономним коронованим краєм (герцогством) Чернівці стають його столицею. Місто просто було зобов'язано мати надійне сполучення з імперською столицею. За дуже короткий термін - два роки - була прокладена залізнична гілка "Львів - Чернівці" (через ) протяжністю 267 км . Роботи під керівництвом англійця Томаса Брессея, який до цього працював на залізницях Австралії та Канади, велися активними темпами, у дві зміни, і в найскладніших умовах - болотиста місцевість, гори і ліси.
Перших пасажирів потягу "Львів- Чернівці" в крайовій столиці зустрічали 1 вересня 1866. Ця поїздка тривала 12 годин, цуг (нім. Zug - потяг) в шляху зробив дев'ять зупинок, скрізь його вітали натовпи народу.
Перші роки свого існування чернівецький вокзал, який розташовувався на нинішній вулиці Нікітіна (колишня Старовокзальна) і являв собою звичайну дерев'яну споруду без зайвої архітетуктурной розкоші, був своєрідним атракціоном для жителів міста, з обов'язковим оркестром, який однойменною мелодією проводжав від'їжджаючий в 7:40 поїзд.
Завдяки своєму вигідному географічному положенню в наступні роки залізниця з Чернівців була продовжена в двох напрямках: румунському - через Сучаву на Яси (відкриття руху - 1869 р.) , і російському - через Новоселицю на Вінницю і Кишинів (відкриття руху - липень 1884 р.). Чернівці стають важливим транспортним вузлом, тут створюється товариство "Буковинські місцеві залізниці".
Залізна магістраль дала потужний імпульс розвитку міста, зростанню його населення і території. У низинній частині виникає промислова зона, де були побудовані паровий млин, пивні заводи, дерево-обробний завод, зернова біржа, а в Жучці - цукровий завод. Потрібен був новий, більш просторий вокзал, який би повністю відповідав статусу крайової столиці.
16 вересня 1906 на ділянці, де потічок Клокучка болотами розливається на своєму шляху до Пруту, урочисто закладають фундамент майбутнього архітектурного шедевра. В основу споруди були покладені потужні бетонні опори. Три роки йшло будівництво . За однією версіею автором проекту вокзалу був Юліан Захаревич, інші джерела вказують на Отто Вагнера. Будівля була побудована в стилі віденського модерну і нагадувала чернівецький театр, зведений віденськими архітекторами Фельнером і Гельмером в 1905 році.
Відкриття нового залізничного вокзалу відбулося 30 листопада 1909 р. Композиція двоповерхової будівлі симетрична, являє собою витягнутий прямокутник, його зелений купол заввишки 20 метрів видно здалеку. На фронтоні - богиня Ірида, яка за давньогрецькою міфологією відома як богиня-вісниця. Вона привітно махає рукою приїжджим: мовляв, гостей у нас тут люблять, недарма на гербі Чернівців - відкрита міська брама. З обох боків богиню оточують чотири ангела: одна пара тримає в руках квіти, двоє інших зображені зі стрілами. Внутрішній інтер'єр вокзалу прикрашають рослинні фрагменти, маскарони, стилізовані крила, кацедуі і колеса, виконані в стилі модерн.
Під час Першої світової війни, коли Чернівці потрапили в центр бойових дій, залізничний вокзал був значно зруйнований. Його відновлювали протягом двох років і остаточно завершили роботи в 1920 році. Наступні відновлювальні роботи проводили вже в 1945 році, вони тривали недовго , бо в Другу світову війну будівля не отримала особливих ушкоджень.
Сучасна адресу вокзалу - вул. Гагаріна, 38 . У 1999 році тут було проведено реставраційні роботи. Сьогодні вокзал входить в структуру Львівської залізниці та обслуговує декілька транзитних і прямих напрямків. Услід кожному пасажирському потягу, який відправляється з Чернівецького вокзалу, звучить аудіозапис однієї з популярних буковинських мелодій, прощаючись таким чином з дорогими гостями і бажаючи їм щасливої дороги!
