Автор: dombrovskii_а
Создан: 24.04.2010
Опубликован: 29.04.2010
(отредактирован: 10.04.2011)
Компаньоны: Україна
Описание окружающей местности
Следы Безбородковых. Склеп Безбородковых. Безбородковские могилы.
Село Безбородьковое (ранее Александровка) которое основал генерал-майор Безбородко, в котором было 35 дворов. В лесочке вблизи пруда находился господское поместье, была мельница, сад, цветник - сейчас там много шиповника. Еще 20 лет назад, можно было найти кирпичи от построек. Напоминанием о Безбородковых остался только кирпичный «склеп Безбородковых» (см.фото), который возвышается на кургане, окруженный могилами 1940 годов. В 1943 году, в этом склепе укрылись фашисты, а воины красной армии выбивали их «катюшей». Следы от снаряда «катюши» можно увидеть на задней части постройки (см.фото). В лесочке, там где было поместье, видны холмы земли, оставшиеся от построек, и остатки сада, и одинокая большая груша, стоящая на поляне. А самым загадочным местом в леску считаются «Безбородковские могилы», их всего две (см.фото). Представляют они собой две большие гранитные плиты, есть надписи на них, которые уже не прочитать. Сад, пруд, лес и сейчас привлекают своей красотой.
Безбородко, род происходит из реестровых казаков.
1) Безбородко Остап
Бурмистр Бориспольской ратуши в 1614 – 1615.
2) Безбородко Тимофей
Военный товарищ Полтавского полка, который ездил посланником от гетмана Самойловича в Москву.
3) Безбородко Иван (умер до 1717).
Сын Яков.
4) Безбородко Яков Иванович (умер около 1730).
Березаны. С 1724 значковый товарищ Переяславского полка.
Жены: Потапович, Агафья Гулак.
Сын Семен, сотник Березовский, Переяславский полковый судья, с 1763 подкоморий Переяславского полка.
Сын АНДРЕЙ.
5) Безбородко Андрей Яковлевич (4.07.1711 – 2.03.1780)
Украинский козацкий генеральный писарь (до 1762), генеральный судья (в абшите). Сын значкового товарища Переяславского полка. В 1730 начал службу в Генеральной войсковой канцелярии, через три года «словесно» назначен старшим войсковым канцеляристом (благодаря тестю – генеральному судье Якову Забиле). В 1739 умирает ген. писарь Турковский, и Безбородько (в 28 лет) назначен и.о. Генерального писаря (указом утвержден с 1741). Получил «на пропитание» в 1736 села (Стольное, Пшехданы и Богданы). С 1742 по 1751 тянулось дело по доносу на злоупотребелния и мздоимство Ген.писаря (проигравшему истцу сотнику Яготинскому Купчинскому дали 199 ударов кием). Жена – Забела (ЗАБИЛА) Евдокия Михайловна 1716-1803. Сыновья Александр 1744-1799, Илья1756-1815. В 1784 оба сына возведены в графское Римской империи достоинство. Дочь Ульяна Андреевна (умерла в 1776) за Кочубеем.
6) Безбородко Семен Яковлевич
Сот. Березанский, а потом обозный Переяславский
Анна Андреевна-муж Петр Петрович Галецкий, надворный советник.
Ульяна Андреевна1742-1777-муж Павел Васильевич Кочубей. Статский советник 1780.
Андреевна-муж Николай Петрович Новицкий, штал. В.К. Александры Николаевны (потомок его был женат на граф.Адленберг.
7) Безбородко Александр Андреевич (1747-1799, 6 апреля)
1774 Киев. полк.,В 1767 году князь Александр Андреевич определён членом малороссийского генерального суда, а через два года, когда началась война с Турцией, он оставил гражданскую службу, поступил в военную и выступил в поход к Бугу с Нежинским полком и после начальствовал над полками: Лубенским, Миргородским и компанейским. Когда Румянцев был назначен главнокомандующим над русскими войсками против турок, Безбородко перешёл в его армию и находился при нём неотлучно в сражениях: 4 июля 1770 г., не доходя речки Ларги; 5-го — при нападении турок на авангард правого крыла; 7-го в Ларгской битве, где по собственному желанию сражался в передовом отряде; 21-го участвовал в знаменитом сражении при Кагуле; 18 июня 1778 года был при штурме наружного силистрийского ретраншамента и в течение всей войны, управляя делами генерал-фельдмаршал, успехом исполнял разные тайные поручения. За свою службу князь Александр Андреевич 22 марта 1774 года был пожалован в полковники, а в следующем 1775 году по прибытии в Москву с графом Румянцевым он поступил к государыне для принятия прошений, поступающих на высочайшее имя.
1 января 1779 г. Безбородко был произведен в бригадиры, а 5 мая награждён деревнями в Белоруссии за участие в окончании крымских дел с Портой. В 1782 г. Безбородко получил орд. св. Владимира 1-й ст.; в 1783 — в потомственные владения 2700 душ в Малороссии; в 1784 г. — чин тайн. советника, орд. св. Александра Невского, звание второго члена министерства иностр. дел с окладом вице-канцлерским и более 3000 душ в Малороссии. Кроме того, получил дозволение принять пожалованное ему римским императором графское достоинство. В 1786 г. переименован в гофмейстеры и награждён деревнями в Малороссии. В 1790 году пожалован действительным тайным советником, а в следующем году, по случаю примирения с Портой, получил орден св. ап. Андрея Первозванного; далее — 50 тысяч рублей серебром, похвальную грамоту, масличную ветвь для ношения на шляпе и 5000 душ в Подольской губ. За увеличение государственных доходов гр. Александру Андреевичу был пожалован пенсион в 10000 руб. и единовременно 50000 руб. Пользуясь неограниченной доверенностью императрицы, Безбородко имел больше силы и влияния, нежели вице-канцлер, граф Остерман, несмотря на то, что он был вторым членом. Со вступлением имп. Павла на престол для гр. Безбородко наступила новая эра. В 1797 г. он был пожалован канцлером и возведен в княжеское Российской империи достоинство. Кроме этого, имп. Павел I пожаловал ему портрет свой и большой крест св. Иоанна Иерусалимского, осыпанные бриллиантами, орловскую вотчину, поступившую в казну после кн. Кантемира, несколько тысяч десятин земли и душ крестьян. Женат не был, но от актрисы О.Д. Каратыгиной, с 1790 жившей в его доме, имел дочь Наталию Александровну Верецкою 1790-1826. Безбородко Александрпринимал участие в важнейших политических делах второй половины царствования Екатерины II и царствования императора Павла, как напр. в заключении морской декларации 28 февраля 1780 г. и в ряде других трактатов (1780-83) о морском нейтралитете, также в заключении оборонительных союзных договоров России с Австрией и Пруссией (1792) и с Великобританией (1794), в третьем разделе Польши (1795) и друг.
8) Безбородко Яков Андреевич
9) Безбородко Илья Андреевич (1756-1815 в др. ист. ум. в 1799).
Граф. Генерал-майор. Соратник Суворова при штурме Измаила и в Польской кампании. На гражданской службе - действительный тайный советник и сенатор (1798). В отставке с 1800. В честь брата А.А. Безбородко основал в Нежине гимназию высших наук имени князя Безбородко, обеспечив ее существование на вечные времена (с 1834 - лицей). Получил от брата в наследство огромное состояние и большое собрание картин, которое пополнил. Жена графиня Анна Ивановна Ширяева (в др. ист. ШИРЯЙ) (1766-1815). Сын Андрей Ильич 1783-1814. В связи с его смертью состояние унаследовали дочери:
Безбородко Любовь Ильинична 1783-1809 Графиня. Муж граф Кушелев Г.Г. 1754-1833. Два сына
Безбородко Клеопатра Ильинична. Умерла в 1840. Графиня. Одна из самых богатых невест в России. Муж Лобанов-Ростовский Александр Яковлевич 1788-1866 Брак оказался неудачным, супруги разошлись. Одна дочь умерла в детстве.
Ввиду прекращения мужской линии Безбородко, фамилия по указу Александра I перешла старшему в роду Кушелевых Александру Григорьевичу, который стал именоваться Кушелевым-Безбородко.
10) Безбородко Андрей Ильич (1783-1814).
Граф.
Доч Татьяна Андреевна-муж Яков Леонтьевич Бакуринский, тайный советник.
Сліди Безбородькових. Склеп Безбородькових. Безбородьковскіе могили.
Село Безбородьковое (раніше Олександрівка) яке заснував генерал-майор Безбородькао в якому було 35 дворів. У ліску поблизу ставка знаходився панський маєток, був млин, сад, квітник - зараз там багато шипшини. Ще 20 років тому, можна було знайти цеглини від будівель. Нагадуванням про Безбородькових залишився тільки цегляний «склеп Безбородькових» (см.фото), який височіє на кургані, оточений могилами 1940 років. У 1943 році, в цьому склепі сховалися фашисти, а воїни червоної армії вибивали їх з «катюші». Сліди від снаряда «катюші» можна побачити на задній частині будівлі (см.фото). У ліску, там де був маєток, видно пагорби землі, що залишилися від будівель, і залишки саду, і самотня велика груша, що стоїть на галявині. А самим загадковим місцем у ліску вважаються «Безбородковскіе могили», їх всього дві (см.фото). Представляють вони собою дві великі гранітні плити, є написи на них, які вже не прочитати. Сад, ставок, ліс і зараз приваблюють своєю красою.
Безбородько, рід походить з реєстрових козаків.
1) Безбородько Остап
Бурмістр Бориспільської ратуші у 1614 - 1615.
2) Безбородько Тимофій
Військовий товариш Полтавського полку, який їздив посланцем від гетьмана Самойловича до Москви.
3) Безбородько Іван (помер до 1717).
Син Яків.
4) Безбородько Яків Іванович (помер близько 1730).
Березан. З 1724 значкового товариша Переяславського полку.
Дружини: Потапович, Агафія Гулак.
Син Семен, сотник Березовський, Переяславський полковий суддя, з 1763 підкоморій Переяславського полку.
Син АНДРІЙ.
5) Безбородько Андрій Якович (4.07.1711 - 2.03.1780)
Український козацький генеральний писар (до 1762), генеральний суддя (у абшіте). Син значкового товариша Переяславського полку. У 1730 почав службу в Генеральній військовій канцелярії, через три роки «словесно» призначений старшим військовим канцеляристом (завдяки тестеві - генеральному судді Якову Забілі). В 1739 помирає ген. писар Турківський, і Безбородько (у 28 років) призначений в.о. Генерального писаря (указом затверджено з 1741). Отримав «на прожиток» в 1736 села (Стольне, Пшехдани і Богдани). З 1742 по 1751 тяглося справу за доносом на злоупотребелнія і хабарництво Ген.пісаря (який програв позивачеві сотникові Яготинському Купчинського дали 199 ударів києм). Дружина - Забела (Забіла) Євдокія Михайлівна 1716-1803. Сини Олександр 1744-1799, Ілья1756-1815. У 1784 обидва сини зведені в графське Римської імперії гідність. Дочка Уляна Андріївна (померла в 1776) за Кочубеєм.
6) Безбородько Семен Якович
Сот. Березанський, а потім обозний Переяславський
Ганна Андріївна-чоловік Петро Петрович Галецький, надвірний радник.
Уляна Андреевна1742-1777-чоловік Павло Васильович Кочубей. Статський радник 1780.
Андріївна-чоловік Микола Петрович Новицький, Шталь. В.К. Олександри Миколаївни (нащадок його був одружений на граф.Адленберг.
7) Безбородько Олександр Андрійович (1747-1799, 6 квітня)
1774 Київ. полк., У 1767 році князь Олександр Андрійович визначений членом малоросійського генерального суду, а через два роки, коли почалася війна з Туреччиною, він залишив цивільну службу, поступив у військову і виступив в похід до Бугу з Ніжинським полком і після провід над полицями: Лубенським , Миргородським і компанійським. Коли Румянцев був призначений головнокомандувачем над російськими військами проти турків, Безбородько перейшов у його армію і знаходився при ньому невідлучно в битвах: 4 липня 1770 р., не доходячи річки Ларго; 5-го - при нападі турків на авангард правого крила; 7-го в Ларгской битві, де за власним бажанням бився в передовому загоні; 21-го брав участь у знаменитому битві при Кагулі; 18 червня 1778 був під час штурму зовнішнього сілістрійского ретраншамента і протягом усієї війни, керуючи справами генерал-фельдмаршал, успіхом виконував різні таємні доручення . За свою службу князь Олександр Андрійович 22 березня 1774 був наданий в полковники, а в наступному 1775 після прибуття до Москви з графом Румянцевим він вступив до государині для прийняття прохань, що надходять на височайше ім'я.
1 січня 1779 Безбородько був проведений в бригадири, а 5 травня нагороджений селами в Білорусі за участь у закінченні кримських справ з Портою. У 1782 р. Безбородько одержав орд. св. Володимира 1-й ст.; В 1783 - в потомствені володіння 2700 душ в Малоросії; у 1784 р. - чин таємниць. радника, орд. св. Олександра Невського, звання другого члена міністерства іноз. справ з окладом віце-канцлерської і більше 3000 душ в Малоросії. Крім того, отримав дозвіл прийняти пожалуваний йому римським імператором графський титул. У 1786 р. перейменований у гофмейстеру і нагороджений селами в Малоросії. У 1790 році нагороджений дійсним таємним радником, а в наступному році, з нагоди примирення з Портою, отримав орден св. ап. Андрія Первозванного, далі - 50 тисяч рублів сріблом, похвальну грамоту, олійну гілку для носіння на капелюсі і 5000 душ в Подільській губ. За збільшення державних доходів гр. Олександру Андрійовичу був наданий пенсіон в 10000 руб. і одноразово 50000 руб. Користуючись необмеженою довіреністю імператриці, Безбородько мав більше сили і впливу, ніж віце-канцлер, граф Остерман, незважаючи на те, що він був другим членом. Зі вступом імп. Павла на престол для гр. Безбородько настала нова ера. У 1797 р. він був наданий канцлером і зведений в князівське Російської імперії гідність. Крім цього, імп. Павло I подарував йому портрет свій і великий хрест св. Іоанна Єрусалимського, обсипані діамантами, Орловську вотчину, що надійшла у скарбницю після кн. Кантеміра, кілька тисяч десятин землі та душ селян. Одружений не був, але від актриси О.Д. Каратигіна, з 1790 жила в його будинку, мав дочку Наталію Олександрівну Верецькому 1790-1826. Безбородько Олександр брав участь у найважливіших політичних справах другої половини царювання Катерини II і царювання імператора Павла, як напр. в ув'язненні морської декларації 28 лютого 1780 і в ряді інших трактатів (1780-83) про морський нейтралітет, також в ув'язненні оборонних союзних договорів Росії з Австрією і Пруссією (1792) і з Великобританією (1794), в третьому розділі Польщі (1795 ) та друг.
8) Безбородько Яків Андрійович.
9) Безбородько Ілля Андрійович (1756-1815 в ін іст. Розум. В 1799).
Граф. Генерал-майор. Соратник Суворова при штурмі Ізмаїла і в Польської кампанії. На цивільній службі - дійсний таємний радник і сенатор (1798). У відставці з 1800. На честь брата А.А. Безбородько заснував у Ніжині гімназію вищих наук імені князя Безбородька, забезпечивши її існування на вічні часи (з 1834 - ліцей). Отримав від брата у спадок величезний статок і велике зібрання картин, яке поповнив. Дружина графиня Ганна Іванівна Ширяєва (в ін іст. Ширяєв) (1766-1815). Син Андрій Ілліч 1783-1814. У зв'язку з його смертю стан успадкували дочки:
Безбородько Любов Іллівна 1783-1809 Графиня. Муж граф Кушелєв Г.Г. 1754-1833. Два сина
Безбородько Клеопатра Іллівна. Померла в 1840. Графиня. Одна з найбагатших наречених у Росії. Чоловік Лобанов-Ростовський Олександр Якович 1788-1866 Шлюб виявився невдалим, подружжя розійшлося. Одна донька померла в дитинстві.
Зважаючи на припинення чоловічій лінії Безбородько, прізвище за указом Олександра I перейшла старшому в роду Кушелєва Олександру Григоровичу, який став іменуватися Кушелєва-Безбородько.
10) Безбородько Андрій Ілліч (1783-1814).
Граф.
Доч Тетяна Андріївна-чоловік Яків Леонтійович Бакурінскій, таємний радник.
